середа, 13 травня 2020 р.

Участь у Всеукраїнському конкурсі з квітникарства та ландшафтного дизайну «Квітуча Україна»












Наш навчальний заклад, як і всі заклади нашої країни на карантині, але ми творчо підійшли і до такої ситуації. Родина Єлисєєвих під керівництвом вчителя трудового навчання Вербицької Тетяни Геннадіївни прийняла участь у Всеукраїнському конкурсі з квітникарства та ландшафтного дизайну «Квітуча Україна». Діти сумлінно працювали над створенням гарного дизайнерського куточку на ділянці нашого закладу освіти. Свою роботу вони представили на розсуд журі.

вівторок, 21 квітня 2020 р.

Всесвітній день Матері-Землі (Міжнародний день Землі)


Матінка-Земля. Це вираження ми не рідко чуємо в нашому повсякденному житті і використовуємо його в нашому спілкуванні. Що воно означає і що ми в нього вкладаємо, - буквально зображено в самому формулюванні і формі подібної фрази. Земля - наша годувальниця, наш спільний дім, в якому створені Богом для нас абсолютно унікальні умови, що дозволяють нам не тільки виживати, але й насолоджуватися життям у всій її красі і різноманітності. Вона віддає нам себе цілком. Беззаперечно дарує свою любов. Не зважаючи навіть деколи на абсолютно блюзнірське ставлення з нашого боку. Як любляча мати живить, одягає і виховує своїх нетямущих дітей. Чим ми їй віддячуємо?
Вже здавна в різних країнах світу це питання набуло нагальну актуальність. Людство нарешті, звернувши увагу на свою позицію і роль в екосистемах нашої Землі, задумалося. Невже ми почали переростати чисто споживчий період свого власного розвитку? Надія є. З’явилися і прагнення.
Так, офіційно, починаючи з 2010-го року в наших календарях на міжнародному рівні з’явився знаковий День - Всесвітній день Матері-Землі, який відзначається 22-го квітня. У резолюції Генеральної Асамблеї ООН № A/RES/63/278, яка була затверджена з цього приводу в 2009-му році відзначалося, що термін «Матінка-Земля» досить поширений в різних культурах і загальноприйнятий у більшості країн світу, він відображає чіткий взаємозв’язок між нами і нашою планетою. Дата святкування цього всесвітнього дня так само вибрана не випадково: спочатку, за даними проекту DilovaMova.com, в цей день, в одній з найпотужніших, масштабних і розвинених країн світу, в США, відзначався День дерев. США були однією з перших країн, що заснували екологічні свята на державному рівні, до того ж дерево часто символізує життя. Здоров’я і екологія нашої планети безпосередньо залежить від наявності на ній цих прекрасних творінь Божих. Не дивно, що в національних календарях багатьох країн світу присутні подібні свята. Приміром, добрі традиції лісопосадок були притаманні нам на просторах нашої рідної землі ще з дореволюційних часів. У новій незалежній Україні, починаючи з 1998-го року в третю суботу квітня відзначається національне свято «День довкілля», яке з’явилося саме завдяки систематичному проведенню в цей день акції «Дерево - Життя». Польща відзначає «День лісопосадок» 10-го жовтня. В африканських країнах, наприклад в Алжирі відзначають щорічно «День посадки дерев» 27-го жовтня. Бельгія, Лесото, Португалія та Італія відзначають подібне свято 21-го березня, Німеччина - 25-го квітня, Ізраїль за єврейським календарем в 15-й день місяця Шват, Єгипет - 15-го січня, Іран свято озеленення територій проводить 5-го березня , КНР і Китайська Республіка - 12-го березня, Шрі-Ланка - 15-го жовтня, Японія свій «День зелені» відзначає 4-го травня, Південна Корея - 5-го квітня, Філіппіни - 25-го червня, Намібія - 8 -го жовтня, Коста-Ріка - 15-го червня, Камбоджа - 1-го червня, Венесуела - в останню неділю травня, Бразилія - 21-го вересня, Уганда - 24-го березня, Центральноафриканська Республіка - 22-го липня, Нігер - 3-го серпня, Танзанія - 1-го січня, Малаві у другій понеділок грудня, Кенія - 21-го квітня, Мексика - у другій четвер липня, Македонія цей День проводить 12-го березня.
У День Матері-Землі ми приєднуємося до цієї міжнародної ініціативи і закликаємо всіх підтримати загальнолюдські позитивні зусилля, які спрямовані на вирішення назрілих екологічних проблем. Що людина посіє - те й пожне. Не будемо про це забувати!

понеділок, 20 квітня 2020 р.



Вчитель трудового навчання Вербицька Т.Г. успішно завершила слухання онлайн-курсу  «Академічна доброчесність» на платформі студії  онлайн-освіти EDERA. Під час курсу вчитель ознайомився з матеріалами учасників конкурсу соціальної відеореклами «Чесність починається з тебе» ініційованого проєктом сприяння академічної доброчесності в Україні – SAIUP Американської Ради з міжнародної освіти.

середа, 15 квітня 2020 р.


 Участь у вебінарах з питань  впровадження STEM-освіти
13 та 14 квітня  вчитель трудового навчання Вербицька Т.Г. долучилася  до  роботи у вебінарах «Успішний досвід підготовки, організації та проведення STEM-тижня (до Міжнародного STEM-тижня)» та «STEM та арт-інструменти для підтримки психологічного та фізичного здоров’я під час карантину» на сайті освітнього проекту «На Урок».
Під час вебінару розглянула питання, як ефективно, цікаво та незабутньо провести STEM-тиждень в закладі освіти, долучившись до Міжнародного STEM-тижня, дистанційно підвищила кваліфікацію за напрямками «Проєктне навчання», «Інтегроване навчання», опрацювала корисні та дієві поради, які допоможуть грамотно та ефективно спланувати необхідні заходи. Крім того, отримала практичні поради, які допоможуть залучити дітей всіх вікових категорій до активної співпраці під час підготовки та проведення STEM-заходів. 

вівторок, 14 квітня 2020 р.


Доброго дня, дорогі учні 10 класу!
Пропоную наступний матеріал
 за темами уроків  492-494  від 14 квітня 2020 
«Практична робота. Догляд за овочевими культурами»
Уважно прочитай матеріал та  виконай завдання!

При догляді за овочевими культурами дуже важлива якість грунтів. Сьогодні ми з вами повторимо, що таке грунт, що впливає на якість грунту та як зберегти грунт чистим.
Але спочатку треба виконати тестові завдання (вкажи вірну відповідь)
1. Грунт – це ...
а) верхній пухкий шар землі;    б) гірська порода;    в) тіло, створене руками людини.
2. Основна властивість ґрунту – ...
а) родючість;    б) текучість;    в) розчинність.
3. Що темніший ґрунт, то більше в ньому...
а) повітря;   б) перегною;    в) води.
4. Вкажи, що не входить до складу ґрунту.
а) вода, повітря, мінеральні речовини, ;
б) крохмаль, борошно, цукор;
в) пісок, глина, перегній.
5. Про що свідчить дослід, зображений на малюнку?
а) у ґрунті є повітря;
б) у ґрунті є вода;
в) ні про що це не свідчить.
6. Чим грунт відрізняється від гірської породи?
а) кольором   б)пластичністю    в) родючістю
    7. Основою для формування грунту є
а) гірська порода  б)сонячне тепло    в) рослини і тварини

     8. Родючість грунту залежить від вмісту в ньому
а) повітря   б)гумусу    в) гірської породи
     9. Численні тварини, що живуть у грунті його
а) удобрюють  б)розпушують    в) насичують вологою
   10. Найродючішим грунтом у світі вважають
а) супісок   б суглинок)    в) чорнозем


Щоб вирощувати гарні врожаї ми повинні мати чисті родючі грунти. Тому питання охорони грунтів дуже важливе. Навіть на карантині ви можете долучитися до охорони природи. Займися роздільним сміттям вдома, бо пластик дуже забруднює грунти, чим ускладнює вирощування гарних врожаїв.
Прочитай матеріал про шкідливість пластикового посуду.
Кожен житель Землі використовує в середньому близько 500 пластикових пакетів на рік.
Утилізація пластика  стала однією з причин глобального потепління.  Ця упаковка становить близько 10 % всього сміття, виробленого людством, а спалювання її веде до величезних викидів в атмосферу парникових газів. Природний розпад поліетилену та інших пластиків забере століття, оскільки у природі немає бактерій, здатних переробляти  такі сполуки.
Також численні дані досліджень говорять про шкоду пластикових пляшок, харчових контейнерів та інших предметів, з якими жителі Землі щодня стикаються в побуті. Так, тривале зберігання продуктів харчування в пластиковій упаковці приводить до запальних процесів в шлунково-кишковому тракті і навіть масових отруєнь.

Обговори з батьками проблему забруднення грунту. Поміркуй над тим, як ти можеш долучитися до охорони грунтів

Пропоную переглянути матеріал щодо впливу температури на посіви овочевих культур
Температурний режим.
Дотримання оптимального температурного режиму – обов’язкова умова вирощування високоякісної розсади і овочів у відкритому і закритому ґрунті. Відхилення від оптимальних значень температури повітря і ґрунту сповільнюють або затримують ріст та розвиток рослин, спричиняють відмирання листків, обпадання бутонів, квіток і зав'язі. При значному порушенні теплового режиму рослини цибулі у дворічній культурі утворюють квітконосну стрілку і не формують товарної цибулини, раніше формуються квітконоси у рослин салату, шпинату, редиски. При сівбі насіння у холодний грунт затримується 9 поява сходів, знижується польова схожість, зріджуються сходи. Розсада, висаджена у холодний грунт, не приживається. Сприятливий температурний режим у відкритому грунті залежить від дотримання оптимальних строків сівби насіння і садіння розсади. У закритому грунті оптимальний температурний режим створюється за рахунок штучних джерел тепла і сонячної енергії (парниково-тепличний ефект). Для вимірювання температури повітря користуються
В теплицях термометри встановлюють на рівні основної маси листя рослин, у парниках – на висоті 5-10 см від поверхні грунту в середній частині парника. За вимогливістю до тепла овочеві культури поділяють на 4 групи:
І група – морозо- і зимостійкі: щавель, ревінь, хрін, озимий часник, цибуля батун, цибуля шніт, цибуля багатоярусна, спаржа, острогін;
ІІ група – холодостійкі: капуста, морква, буряк столовий, петрушка, селера, редиска, редька, пастернак, салат, шпинат, кріп, гірчиця салатна, горох, боби, цибуля ріпчаста, цибуля шалот;
ІІІ група – тепловимогливі: помідор, перець, баклажан, огірок, кабачок, патисон, крукнек;
ІV група – жаростійкі: кавуни, диня, гарбузи, квасоля, кукурудза цукрова.
Дай відповідь на питання
1. Чи важливо дотримуватися температурного режиму при вирощуванні овочів та фруктів?
2. На які групи поділяються рослини за вимогливістю до тепла?

Хвилинка –  цікавинка



Вправа «Сортування»
Систематизуйте винаходи за розділами:
1 група – корисні винаходи;
2 група – чудернацькі винаходи;
3 група – «смачні» винаходи;
4 група – винаходи, що можуть зашкодити здоров’ю людини;
5 група – корисні винаходи;
6 група – досягнення українців 

Інформація для вчителя
Окуляри  з воронками для закапування очей
В Японії існує «Товариство Чіндогу», засновником якого став журналіст Кенджі Кавакамі. Слово «догу» означає пристосування, інструмент, а слово «чин» дивний, незвичайний. Таким чином, фраза «чіндогу» перекладається як «незвичайні пристосування». До такого пристосування можна віднести окуляри для закапування очей з воронками на лінзах.
Туфлі для жінок-водіїв
2011 року. Тайванський винахідник    Джанг Ен Шен запропонував робити  туфлі зі змінними каблуками задля жінок водіїв, яким зручніше водити машину без  підборів. Такі каблуки можна замінити на вищі чи нижчі.
Їстівні склянки
Дуже популярним видом морозива є морозиво в ріжку або у вафельному стакані адже стаканчик можна зїсти, він такий смачний. А що, якщо зробити і склянки для рідини їстівними? Цією метою задалася американська компанія «Джелло», яка і зробила те, що планувала смачні склянки, які можна з'їсти після того, як все випито. Загалом, ідея дуже непогана цікаво тільки, наскільки міцні ці склянки. 
Газована вода    прохолодний напій з мінеральної або звичайної ароматизованої води, насиченої вуглекислим газом.
Природна газована вода відома з найдавніших часів і використовувалася в лікувальних цілях. Однак вона коштувала дуже дорого і до того ж швидко видихалася. Тому пізніше були зроблені спроби штучно загазовувати воду. Спосіб отримання штучної газованої води був відкритий англійським хіміком Йозефом Прістлі. Після експериментів з газом, що виділяється при бродінні в чанах пивоварного заводу, він сконструював апарат, що дозволяє з допомогою насоса насичувати воду "вуглекислими" бульбашками. У 1772 році Прістлі продемонстрував свій винахід Колегії фізиків в Лондоні.
У 1810 році в Америці було зареєстровано патент "на засоби масового виготовлення імітованих мінеральних вод". А в 1832 році був винайдений перший автомат для продажу газованої води. Його винахідник Якоб Швепп для здешевлення виробництва  води став застосовувати для газування звичайну харчову соду і газовану воду стали називати "содова".
 В дореволюційній Росії пляшкова газована вода вважалася напоєм «панським» і дуже дорого коштувала.  Одним з виробників такої води  був петербурзький ресторатор. Пізніше з'явилися і вуличні автомати з продажу газованої води.
До речі, агрегат, який торгує водою, зявився ще двадцять одне століття тому в Єгипті. Його винайшов Герон Александрійський.
Вуглекислий газ в складі штучної газованої води, яка сьогодні стоїть на прилавках наших магазинів, використовується як консервант і позначається на упаковці під кодом Е290.
Гарячий шоколад 
Стародавні Майя робили  гарячий шоколад – вони додавали в нього перець і кукурудзу. Залишки напою в знайдених археологами чашках показали, що це було в 5 столітті нашої ери. Відбувалося це наступним чином. Плоди какао роздрібнюють до пастоподібного стану, після чого змішувалися з водою, гірким перцем, кукурудзою та іншими спеціями. Приблизно три тисячі років тому, були винайдені й інші ласощі, що тепер нерозривно пов'язані з шоколадом. Давні єгиптяни випадково змішали мед, інжир і горіхи – і стали власниками найперших у світі цукерок.
Морозиво
Батьківщина морозива Китай. В Європу секрет крижаних ласощів доставив знаменитий італійський мандрівник Марко Поло, який спробував морозиво на одному з бенкетів на честь підкорювача Китаю, онука монгольського великого хана. Сталося це в тринадцятому столітті. І привезений з-за моря рецепт «лимонаду» (так італійські кулінари назвали морозиво) миттєво став улюбленим  у італійців.
Чому ж «лимонад»? Все просто вперше італійське морозиво виготовлялося із замороженого лимонного соку. Це потім вже заповзятливі кухарі стали пропонувати крижані кульки зі смаком ванілі, меду та вина.
До речі, італійці придумали і спосіб збереження морозива тепер не потрібно було бігати за льодом в гори, достатньо було спуститися в глибокий холодний льох, де навіть у спеку морозиво не тануло.
«Кока-Кола».  В 1886 році доктор і фармацевт Джон Пембертон   намагався приготувати мікстуру на основі витяжки з листів південноамериканської рослини кока й африканських горіхів кола, що володіють тонізуючими властивостями. Він  спробував готову мікстуру й зрозумів, що вона має гарний смак і може допомогти людям, що страждають від втоми, стресу й зубного болю. Фармацевт відніс сироп у найбільшу аптеку міста Атланти. У той же день були продані перші порції сиропу.
Однак напій Coca-Cola з’явився в результаті недбалості. Випадково продавець, що розбавляв сироп, переплутав крани й налив газовану воду замість звичайної. Суміш, що вийшла, і стала "кока-колою».  Нині кока-колу роблять і п’ють в 200 країнах світу.
Високі підбори
Про шкоду високих підборів учені говорять давно. Подовживши ноги за допомогою такого пристрою, жінки і дівчата  переносять вагу тіла на пальці ніг, що провокує розвиток хвороб та утворення шишок на пальцях. Достатньо взути підбори заввишки 7 см,  щоб кров'яний тиск в пальцях зріс на 70%.
Пластик
Кожен житель Землі використовує в середньому близько 500 пластикових пакетів на рік.
Утилізація пластика  стала однією з причин глобального потепління.  Ця упаковка становить близько 10 % всього сміття, виробленого людством, а спалювання її веде до величезних викидів в атмосферу парникових газів. Природний розпад поліетилену та інших пластиків забере століття, оскільки у природі немає бактерій, здатних переробляти  такі сполуки.
Також численні дані досліджень говорять про шкоду пластикових пляшок, харчових контейнерів та інших предметів, з якими жителі Землі щодня стикаються в побуті. Так, тривале зберігання продуктів харчування в пластиковій упаковці приводить до запальних процесів в шлунково-кишковому тракті і навіть масових отруєнь.
  Застібка-липучка
1948 рік. Швейцарія. Альпи. Інженер Георг де Местраль, гуляючи з собакою в горах, помітив, що його чотириногий кудлата супутниця міцно застрягла в кущах репяха. Щоб звільнити з «полону» собаку, господареві потрібно було  докласти чимало зусиль. Він був здивований тим, наскільки міцно якийсь чагарник закріпив у своїх «лапах» досить сильну тварину. І його осяяла думка використовувати таке кріплення на практиці. Ним була придумана нова, по тим часам, конструкція, що в перекладі з англійської означає гачки та петлі. Принцип роботи  зрозумілий гачки зачіпають петлі, і виходить досить міцне зєднання. Але зареєстрував свій винахід швейцарець лише 10 років потому. І досі цей простий спосіб з’єднання залишається одним з найбільш зручних і улюблених в народі.
Парасоля
Ми звикли до  парасоль засобу, що захищає нас від дощу чи сонця та  виконує роль тростини.
Батьківщина парасольки Китай або Єгипет, де вона зявилася практично одночасно у XI столітті до нашої ери у вигляді віяла для вельмож. Цікаво, що парасоля представляла  собою набір піря (або пальмових гілок) на довгій ручці і важила більше 2-х кілограмів. Тривалий час парасолі використовували, в основному,  як захист від сонячних променів і лише у XVIII столітті вони були випробувані як засіб від дощу. До того часу вони вже були розкладними. Сьогодні винахідники довели конструкції парасольок до повних автоматів. Але головне, чим привабливі парасольки, так це своєю колірною різноманітністю.
Пральна машина
   До того, як з’явилися пральні машини, білизну вдома прали у дерев’яній або оцинкованій ванні.  Її терли на рифленій пральній дошці.  Одну з перших пральних машин сконструював Гамільтон Сміт у США, у 1858 році. Ця машина керувалася рукояткою, яка обертала лопасті, розташовані всередині балії. Була й інша пральна машина, яка імітувала прання на пральній дошці. Але всі ці машини не користувалися успіхом. Білизна часто заплутувалася, зав’язувалася вузлом або рвалася. У 1907 році була винайдена пральна машина з мотором. До 1912 року майже всі домашні пральні машини приводилися до руху електрикою.


середа, 8 квітня 2020 р.


Доброго дня, дорогі учні 10 класу!
Пропоную наступний матеріал за темами уроків 481-489 «Практична робота. Догляд за овочевими культурами»
Уважно прочитай матеріал та  виконай завдання!


Для того щоб виростити сільськогосподарську продукцію необхідно мати відповідні знання, уміння. На попередніх уроках ми з вами вже ознайомились з поняттями, які стануть першими кроками у вирощуванні овочевих рослин. Так, ми з'ясували, як треба підготувати грунти, як правильно висівати овочеві культури, дізналися звідки прийшли до нас овочі. Наступними кроками вивчення овочівництва є знання та поради щодо догляду за овочевими культурами, пошук інформації у літературних джерелах як використовують овочі в українській традиційній кухні.
А зараз, повторимо попередній матеріал. У зошитах занотуйте сьогоднішню дату, запишіть тему уроку та дайте відповідь на такі запитання:
1 . Які овочі визнаєте?
2. Звідки прийшли до нас такі овочі як картопля та томати?
3. Назвіть сорти які вирощують на нашій території.
А тепер згадаємо матеріал про те, як правильно висівати насіння овочевих культур.
Семена  перед  посівом   калібрують,   проводять  обробку  мікроелементами  й протравляння. Сіють одночасно з ранніми зерновими культурами. Семена висівають овочевими сівалками із шириною міжрядь 45 см при ширині смуг 6..8 см. На легких торф'яних грунтах можна сіяти рядковим способом з міжряддями 45 см. Висівають насіння на глибину 3...4 см по 6...7 кг на 1 гектар. Після посіву насіння поле коткують, щоб вирівняти грунт і ущільнити його, що дає можливість підняти вологу до насіння і прискорити їх проростання.
Пам’ятайте правила безпечної праці та особистої гігієни!
1.     Перед початком виконання робіт надіти халат або фартух. Вони мають бути зручними в роботі  і не заважати рухам.
2.     Волосся сховати під берет чи хустину.
3.     Працювати тільки в рукавичках.
4.     Не можна заколювати одяг шпильками, булавками, голками, зберігати в кишенях гострі предмети.
5.     Виконувати тільки ті види робіт, що доручає вчитель (якщо працюєте вдома – виконувати посильну і добре знану роботу)
6.     За виявлення неполадок, несправностей обладнання,  інструменту, знарядь праці негайно припинити роботу.
7.     Колючі і ріжучі знаряддя праці слід переносити й розміщувати гострими частинами вниз, а передавати – різальною частиною  “до себе”.
8.     Після закінчення роботи почистити інструмент, скласти його у відведене місце.
9.      Привести себе та робочий одяг в порядок. Вимити з милом руки, обличчя. Особливу увагу слід звернути на чистоту нігтів.
10.                        За незначних поранень рану обробити пероксидом водню, змастити йодом і забинтувати стерильним бинтом.

А зараз, увага, нова інформація!
Як правильно доглядати за сходами буряка та моркви!
Читайте уважно!

Після появи сходів буряка необхідно спушити міжряддя. Глибина першого розпушування - 5...6 см. З появою в рослин першої пари дійсних листів проводять другий раз розпушування, міжрядь. У цей же період посіви проривають, залишаючи відстань - між рослинами 4...5 см. Після проривання рихлять міжряддя на глибину 6-8 см. Коли товщина коренеплоду досягає 1,5 см. і більше, проводять вторинне проривання посівів.
Відстань між рослинами залишається 8...10 см. Після кожного дощу необхідно розпушувати фунт міжрядь.
Семена моркви проростають протягом 8-10 днів. Тому догляд за посівами потрібно починати ще до появи сходів: знищити молоді сходи бур'янів і розпушити кірку легкими боронами.
Після появи сходів необхідно ще раз провести боронування в період утворення 2-3-го сьогодення листа. Подальший догляд за морквою - це розпушування грунту в міжряддях, прополка бур'янів у смугах. Крім механічної прополки, застосовується й хімічна прополка бур'янів з використанням гербіцидів.
А тепер цікава інформація!
 Овочі є джерелом вітамінів, які позитивно впливають на обмін речовин, фізіологічні функції й підвищення захисних властивостей організму.
Аскорбінова кислота підвищує стійкість до багатьох хвороб, цинги (ясен зубів), зменшує вміст холестерину в крові.
Вітамін А (каротин) нормалізує зір і процеси росту.
Вітаміни групи В дуже важливі для вагітних жінок.
Вітамін РР (нікотинова кислота) стимулює роботу органів травлення, нервової системи.
Овочі є джерелом біологічно активних речовин. Ефірна олія поліпшує смак, підвищує апетит, покращує травлення. Пектинові речовини мають радіопротекторні властивості. Клітковина покращує процес виведення шкідливих речовин з організму. Мінеральні солі, зокрема заліза, входять до складу крові (капуста, шпинат, морква); кальцій зміцнює скелет (кріп, капуста, морква).
Систематичне вживання овочів має також профілактично - лікувальну роль, а саме:
- цибуля, часник, хрін, редька містить фітонциди, які вбивають шкідливі мікроорганізми;
- капуста, зелені овочі - корисні при лікуванні недокрів'я, атеросклерозу, ожиріння, онкологічних хвороб;
- коренеплоди регулюють кров'яний тиск (соловий буряк який містить антоціан).
«В овочі сили великі» - так визначено їхнє значення в «Ізборнику Святослава» - творі, що вважається першою енциклопедією. Сказано це ще ХІ столітті, однак останні дослідження вчених цілком підтверджують правоту стародавнього трактату.
Мінімум калорійності плюс максимум біологічної цінності - говорить одна з перших заповідей сучасної науки про раціональне харчування.

Домашнє завдання!
1. Знайди  інформацію у літературних джерелах як використовують овочі в українській традиційній кухні. Запиши рецепт традиційного українського борщу, вкажи, які овочі входять до складу борщу.
2. Знайди та запиши 5 загадок про овочі.
Бажаю успіху в роботі та здоров’я!


вівторок, 7 квітня 2020 р.



Доброго дня, дорогі учні 10 класу!
Пропоную наступний матеріал за темами уроків 471-480 
«Висівання насіння овочевих культур»
Уважно прочитай матеріал та  виконай завдання!
Бажаю вам успіху та здоров’я!



Серія уроків  присвячена дуже простим і повсякденним рослинам, які ростуть у кожного на городі, плодам якими кожен ласував не один раз.
 Сьогодні ви ще більше дізнаєтеся про культурні рослини, про таємниці зеленого світу, а потім на практиці, допомагаючи своїй родині, потренуєтеся висаджувати ці рослини.
А зараз ми пригадаємо правила, за якими висаджують насіння культурних рослин та правила безпеки при роботі на земляній ділянці.

Правила безпечної праці та особистої гігієни
1.     Перед початком виконання робіт надіти халат або фартух. Вони мають бути зручними в роботі  і не заважати рухам.
2.     Волосся сховати під берет чи хустину.
3.     Працювати тільки в рукавичках.
4.     Не можна заколювати одяг шпильками, булавками, голками, зберігати в кишенях гострі предмети.
5.     Виконувати тільки ті види робіт, що доручають дорослі.
6.     За виявлення неполадок, несправностей обладнання,  інструменту, знарядь праці негайно припинити роботу та повідомити дорослих.
7.     Колючі і ріжучи знаряддя праці слід переносити й розміщувати гострими частинами вниз, а передавати – різальною частиною  “до себе”.
8.     Після закінчення роботи почистити інструмент, скласти його у відведене місце.
9.      Привести себе та робочий одяг в порядок. Вимити з милом руки, обличчя. Особливу увагу слід звернути на чистоту нігтів.
10.                        За незначних поранень рану обробити пероксидом водню, змастити йодом і забинтувати стерильним бинтом та повідомте дорослих.


Інструкційна картка № 2
Висівання насіння квітів у відкритий грунт
Інвентар і матеріали: граблі, штикова лопата, поливальниця, насіння, річковий пісок (за необхідності, якщо висіваємо дрібне насіння).
Послідовність виконання роботи:
1.  Вирівняти поверхню ґрунту граблями. Розмітити посівні рядки.
2.  По розмічених лініях зробити борозенки потрібної глибини.
3.  Розкласти (висіяти) в них насіння культурних рослин. Засипати борозенки ґрунтом. Полити теплою водою.
4.  В міру підсихання ґрунту треба буде поливати.
5.  Коли з’являться сходи, необхідно їх прополоти, а після утворення перших справжніх листків виконати прорідження рослин.
6.  Рослини, що вибрали, можна посадити в іншому місці.
Розпушування ґрунту  необхідно проводити  за необхідності кілька разів (в міру забур’яненості).

І так вашій увазі цікава інформація про дуже буденні речі!
Мати – земле моя! В біло-рожевому вінку з весняних квітів, у смарагдовій накидці з зелених шат, у золотавому багрянці щедрої осені – у всьому ти завжди прекрасна. Варто лише тобі захотіти, і безкрайні похмурі степи усміхнуться потягнуться до сонця зелені паростки, наповняться соком виноградні грона. Ти божество! Тебе полюбив кожен із тих, хто живе на планеті. Сьогодні ми відкриваємо твою скарбницю…

ОВОЧІ, ЯКІ МИ ЩОДЕННО СПОЖИВАЄМО, ДО ЯКИХ ДАВНО ЗВИКЛИ І ВВАЖАЄМО СВОЇМИ РІДНИМИ, ПОТРАПИЛИ ДО НАС У ДАВНИНУ АБО В ЧАСИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ І НЕРІДКО – З ЕКЗОТИЧНИХ КРАЇН.
Вирощувати корисні рослини люди почали дуже давно, ще в Кам’яному віці. Спочатку, звісно, вони збирали те, що давала природа і що можна було споживати: плоди, листя, насіння. Згодом наші предки «приручили» деякі види дикорослих дерев, кущів, трав. Потім виникло примітивне землеробство, коли люди почали розкидати насіння корисних рослин і збирати врожай. Стародавні землероби ставали і стихійними селекціонерами: відбирали рослини зі смачними плодами, високою врожайністю та іншими корисними властивостями.
КАРТОПЛЯ
Батьківщиною нашої рідної картоплі вважають Перу та Болівію. У Європі вона з’явилася тільки в 1565 році: її привезли з Південної Америки іспанські мореплавці. Спочатку в Європі картоплю вирощували в садах як декоративну рослину, потім варили варення із зелених ягід і лише згодом почали споживати бульби. Але навіть у 1800 році в Європі картопля була такою рідкісною, що її дарували один одному лише на свята. Перша спроба масового поширення нової культури була невдалою. Селяни не знали про те, що картопля родить бульбами, і використовували в їжу отруйні насіннєві ягоди, які призводили до масових отруєнь. Тому навіть у 1830–1840-х роках траплялися «картопляні бунти» – селян насильно змушували садити картоплю, яку ті називали «чортовим яблуком». Але поступово картопля завоювала нові площі й до кінця 19 століття стала «другим хлібом» для селян. Нині картоплю вирощують навіть за Полярним колом.
ПОМІДОРИ
Помідори теж із Південної Америки. Дикі форми цієї рослини досі зустрічаються в Перу, на Канарських і Філіппінських островах. Першими помідори в Європу завезли іспанці в середині XVI століття. Тривалий час у європейських країнах помідори вважалися декоративною рослиною. У Німеччині горщиками з помідорами прикрашали кімнати, у Франції – альтанки, в Англії та Росії їх вирощували в оранжереях разом із рідкісними квітами. До початку XIX століття помідори в Європі вважалися неїстівними. В Америці вони вважалися смертельно отруйними. Відомий випадок, коли помідорами хотіли отруїти генерала Джорджа Вашингтона, який після того прожив іще багато років і став першим президентом США. Але до середини XIX століття помідор став популярним і широко поширеним овочем.
МОРКВА
Морква відома понад чотири тисячі років, батьківщиною моркви помаранчевих сортів вважається узбережжя Середземного моря, а жовтих і білих сортів, за даними деяких дослідників, – Афганістан. Моркву охоче споживали давні греки й римляни. Потім вона була вишуканою стравою при дворі імператора Карла Великого. І аж до XVI століття вважалася делікатесом. Лише в XVII столітті європейці почали масово вирощувати цю рослину, і тоді ж був виведений один із кращих її сортів — каротель. У цей же час з’являються перші соуси з моркви.

ЧАСНИК
Часник і цибулю використовували ще в Стародавньому Єгипті, про що свідчить напис на піраміді Хеопса: часником і цибулею годували будівельників гробниці. Із незапам’ятних часів часник вирощували в Китаї. У китайській абетці знак, який позначає часник, – один із найдавніших. У Стародавній Греції часник вирощували, але щодня не вживали, оскільки часниковий запах вважався вкрай неприємним, він ображав богів. У Стародавньому Римі часник їли бідні люди. Від римлян часник перейшов у середньовічну Європу. Простий народ, позбавлений повноцінного харчування, бачив у часнику джерело здоров’я.
ЦИБУЛЯ
У Стародавній Греції цибуля вважалася священною рослиною: цибулина сприймалася як символ Всесвіту. Під час свят на честь бога Пана – захисника лісів і полів – його скульптурні зображення обсипалися цибулею. Однак імениті містяни вважали неестетичним споживати цибулю через її стійкий запах. Стародавні римляни запозичили цибулю від греків. У Римі її споживали майже всі громадяни: від сенаторів до плебеїв, щодня з’їдаючи порцію. Щоб уникнути неприємно запаху, цибулю заїдали листям петрушки та волоськими горіхами. Від римлян цибуля потрапила до давніх германців, які, бажаючи похвалити або возвеличити людину, порівнювали її з цибулею. Квітами цибулі прикрашали героїв, які відзначилися в боях. В Іспанії та Португалії цибуля досі вважається основним компонентом щоденного раціону.
КВАСОЛЯ
Перша згадка про квасолю зустрічається в давніх китайських літописах 2800 року до нашої ери. У ті далекі часи китайці варили квасолю з рисом, як це тепер роблять в Індії, Японії, Кореї та на Філіппінських островах. Квасоля була відома й давнім римлянам. Із неї готували знаменитий на той час косметичний засіб, що замінював пудру. На думку римлян, така присипка з меленої квасолі найкраще освіжала шкіру й розгладжувала зморшки. В Америці індіанці з давніх часів вирощували квасолю та використовували її для приготування їжі. Після відкриття Америки страви з квасолі почали готуватися і в Європі. З Америки прийшли в Європу й декоративні види квасолі, плоди яких цілком їстівні. Декоративну квасолю вирощують у садах як красиву квітучу та химерно витку рослину.
ОГІРКИ
Батьківщиною огірка вважають Індію, де досі зустрічається один із його диких видів. В Індії огірок увійшов у вжиток щонайменше за 3000 років до нашої ери. Зображення огірка є на жертовних столах, воно зустрічається на пам’ятниках давніх єгиптян. А це говорить про те, що в Єгипті знали й любили цей овоч. У храмі Дахірель-Барс пофарбовані в зелений колір огірки зображені разом із виноградом. А в Греції за часів Гомера навіть існував Сикион – «місто огірків». Стародавні римляни круглий рік вирощували огірки в теплицях і солили їх у діжках. Уже в древності огірковий сік зарекомендував себе як косметичний засіб, що очищує і відмолоджує шкіру. Товчене огіркове насіння домішували до пудри, а розтертий огірок застосовували для розгладжування зморшок. Чи не першими з народів, які спілкувалися з Візантією, розводити огірки почали слов’яни. А від них огірок потрапив до німців.
ЧЕРВОНИЙ ПЕРЕЦЬ
Батьківщиною червоного перцю заведено вважати тропічну частину Америки. У Перу в давніх похованнях виявлено плоди цієї рослини. Можливо, індіанці шанували перець як священну рослину. Досі в зоні тропічних лісів Південної Америки червоний (чилійський) перець росте в дикому вигляді. Першим європейцем, який познайомився з пекучим перцем, був Христофор Колумб. Судячи із записів, які зробив у своєму щоденнику відкривач Америки, відбулося це 15 січня 1493 року на Гаїті, де він покуштував пекучого соусу з місцевих плодів. Колумб привіз перець до Іспанії, а також насіння квасолі, тютюну та інших екзотичних овочів. Спочатку перець вирощували як лікарську рослину, але незабаром екзотичний овоч потрапив на кухню, і його використовували як пряність.
КАПУСТА
Головкова капуста – одна з найдавніших овочевих культур, що вирощувалася в Середземномор’ї та Південній Європі понад 4,5 тисячі років. Селяни Стародавнього Риму особливо любили капусту із солониною та бобами. Давньогрецький натураліст і філософ, один із перших ботаніків давнини Теофраст у знаменитій праці «Дослідження про рослини» докладно описав три сорти капусти, які в ті часи обробляли афіняни. Стародавні греки й римляни надавали капусті величезного значення, вважаючи її ліками, що лікують майже всі хвороби. А в середні віки інтерес до капусти в Європі тільки зріс: знаменитий учений, філософ і лікар Ібн Сіна (Авіценна) відвів капусті багато місця у своїй енциклопедії теоретичної та клінічної медицини «Канон лікарської науки».
РЕДЬКА І РЕДИСКА
Батьківщиною редьки вважають Єгипет і Китай. Про культивування редьки в Стародавньому Єгипті говорять написи на піраміді Хеопса. Із насіння редьки тут готувалася поширена в стародавньому світі олія, яку виробляли і стародавні китайці. Із Єгипту редька потрапила до Стародавньої Греції та Європи. У дні свят на честь Аполлона греки приносили в дар до його вівтаря три головні коренеплоди – редьку, буряк і моркву. Редиска – найближча родичка редьки, але походження її пізніше. Вважається, що редиска з’явилася в Середньовіччі в результаті селекції редьки.
ШПИНАТ
У дикому вигляді шпинат росте в Передній Азії. Його культивування почалося, імовірно, в Персії. По Великому шовковому шляху шпинат привезли до Китаю, де в середині VII століття він отримав ім’я «перського овоча». У середземноморському регіоні перші згадки про вирощування шпинату знайшли у трьох творах XI століття. Шпинат був одним із найпопулярніших овочів арабського світу, якому присвячували спеціальні трактати. Жителям Європи (спочатку Сицилії та Іспанії) цей овоч став відомий не пізніше XIII століття. В Італії в XV столітті цей овоч вважався весняною зеленню, яка прекрасно підходить для харчування під час посту. При французькому королівському дворі моду на вживання шпинату ввела італійка Катерина Медічі. Вона вимагала, щоб шпинат подавали до столу під час кожного прийому їжі. Саме в середині XVI століття в Європі набув поширення шпинат сучасного типу – без гіркоти, із широким листям та круглим насінням.
БУРЯК
Дикорослий буряк досі зустрічається в Ірані, на узбережжі Середземного, Чорного і Каспійського морів, а також в Індії та Китаї. За дві тисячі років до нашої ери буряк був відомий, але його зневажали в Стародавній Персії, бо вважали символом сварок і пліток, здебільшого використовували як лікарську рослину. Лише за 800 років до нашої ери в гірських районах Передньої Азії почали розводити буряк як коренеплідний овоч. Вирощували буряк і в Стародавній Греції. Символом сварок вважали буряк і стародавні римляни, але це не завадило їм включити його до переліку найулюбленіших страв. Стародавні римляни споживали не тільки коріння, а й листя. Римський імператор Тіберій наказав, щоб підкорені Римом германці поставляли данину у вигляді буряку, що сприяло широкому поширенню цього овоча на берегах ріки Рейн.
КАБАЧКИ
Кабачок родом із Північної Мексики, де спочатку в їжу використовували тільки його насіння. У Європу кабачок потрапив у XVI столітті разом з іншими «родичами» з Нового Світу. Спочатку кабачки вирощувалися в ботанічних садах. У XVIII столітті італійці першими почали використовувати недозрілі кабачки в їжу. Тепер його широко застосовує у своїй національній кухні багато народів. Кабачок і його квіти часто використовують у середземноморській кухні.
ІМБИР
Батьківщина імбиру – країни Південної Азії. Нині він росте не тільки в Китаї, Індії, Індонезії, а й в Австралії, Західній Африці, на Ямайці, Барбадосі. У середні віки імбир завезли до Європи, де він використовувався як прянощі та ліки. Зокрема імбир вважався засобом для профілактики чуми. Купці розповідали, що імбир росте на краю світу, де його пильно стережуть і піднімають на нього захмарну ціну. На початку XVI століття імбир одним із перших був завезений в Америку і швидко там поширився. Його використовують не тільки в кулінарії, але й у медицині та косметиці.
АРТИШОК
Батьківщиною артишоку є Середземномор’я, з’явився він там задовго до нашої ери. Культивований різновид артишоку почали розводити з XVI століття в Італії та Франції. Нині він поширений у країнах Західної Європи, особливо в Італії, Франції, Греції, Німеччині, Великобританії, дещо менше в США, Канаді та Латинській Америці. Особливо популярним артишок став у Франції, де його посіви займають тисячі гектарів, там виведені кращі його сорти
СОНЯЧНА КВІТКА «СОНЯШНИК»
Батьківщини – південь Північної Америки. Там ця рослина вважалася, її називали “сонячною квіткою”. До Європи соняшник був завезений іспанськими моряками на початку ХVІ ст. і посаджений у ботанічному саду в Мадриді під назвою “квітка сонця”. Його розводили як декоративну квітку. У Росію він потрапив за часів Петра І з Голландії. В 1826 році в селі Олексіївна Воронезької губернії селянин Б.Бокарьов відкрив людям нову властивість цієї рослини, виявивши в ній джерело смачної олії.
ЦАРИЦЯ ПОЛІВ КУКУРУДЗА
         Переселилася 500 років тому із Центральної Америки. Індіанці називали її маїсом і обожнювали. Від урожаю маїсу залежав їхній добробут. Свою другу назву “кукурудза” – ця рослина одержала значно пізніш, вже на Європейському континенті. Христофор Колумб з подивом дивився на екзотичні рослини з високими стеблами і качанами, що їх вирощували на своїх полях індіанці.
Індіанці готували з кукурудзи чимало страв: варили суп, начиняли пилком паляниці; із молодих стебел одержували солодкуватий сироп. Зерна їли вареними, а товчені йшли на кашу.
ХАЙ БУДЕ ГРЕЧКА
Серед рослин, знайомих нашим предкам, була і гречка. Уперше людина натрапила на дику гречку в далекій Індії. Її кущики рослин високо в горах Гімалаях. Куці, побувавши в Індії, везли з собою на батьківщину її зерна. Ми не знаємо точно, коли саме гречку почали вирощувати на території нашої країни, проте міцно прожилася вона тут із ХV ст.
Цю рослину ще називали “чорним рисом”, “чорною пшеницею”. Сьогодні гречку вирощують у багатьох країнах Європи, Азії, у США і в Канаді. В її зернах 10% білка, 70% крохмалю, 2-3% жиру, а також фосфор, залізо, мідь. Ось чому гречана каша дієтична. Лікарі радять годувати нею дітей, включаючи до меню дорослих, хворих на розлад серцево-судинної системи, недокрів’я.
Якими смачними та звичайними здаються нам наші овочі і фрукти. Але виявляється, що батьківщина багатьох культурних рослин знаходиться далеко за межами нашої країни. Історія їх переселення зв’язна з цікавими історичними фактами, про що зараз повідомить група учнів-дослідників.

Пропоную переглянути презентацію

Завдання 1.

Знайди 10 прихованих назв овочів
Завдання 2
Відгадай зашифровані назви овочів