понеділок, 25 листопада 2019 р.


СТЕЖКАМИ ВИДАТНОГО ФІЛОСОФА
 Г.С. СКОВОРОДИ
                                                           І

   
                                                 «В город не піду багатий – у полях я буду жить,
                                         Вік свій буду коротати там, де тихо час біжить.
                       О діброво, о зелена! Моя матінко свята!
                                             Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта!
                                          Бо міста хоча й високі, в море розпачу штовхнуть,
                  А ворота і широкі у неволю заведуть»
                                                                                                              Г.С. Сковорода
         Історія Української державності переконливо свідчить, що розвиток культури, мистецтва, освіти, духовності, національної свідомості є провідними чинниками, двигунами розвитку незалежності України. Козацтво – специфічне явище нашого народу, яке завжди утверджувало природне право свого народу на розвиток національної ідентичності, історичну самобутність. Козацька філософська думка – це феномен, аналогів якого в історії не має. Вона народжувалася в тяжких історичних умовах національного гноблення як протест проти нав’язування іншої думки, культури, духовності.
         Українська філософська традиція була представлена творчістю мандрівних дяків, поетів. Вони творили власну специфічну культуру, поєднували народну творчість, шкільну вченість, впроваджували ідеї незламності духу, національної свідомості. Мандрівні філософи вийшли з народу, виражали в своїх писаннях риси української ментальності, зокрема, прагнення до волі, намагалися втекти від реалій світу, сповідали козацьку філософію.
         Одним з мандрівних філософів був Григорій Савич Сковорода. Його творчість можна назвати культовою для українського народу. Вона відображає сутність тогочасного суспільства, висвітлює авторське відношення до вічних проблемних питань суспільства.
         Шляхи Григорія Сковороди тісно пов’язані з Харківщиною, а, зокрема, Куп’янським районом. Ініціативна група учнів 7-10 класів зацікавилася літературно-філософським надбанням українського мислителя та здійснили краєзнавчу експедицію по місцях, де мандрував, певний час перебував філософ, де перестало битися  серце легендарного мислителя.
         Мандрівний філософ по запрошенню панів Сошальських гостював у селі Гусинка Куп’янського району Харківської області. Улюбленим місцем для роздумів була пасіка, розташована на схилі яру, на дні якого досі збереглася криниця, воду з якої пив Сковорода. Григорій Савич поєднав містичну народну творчість з прийнятими філософськими догмами. Тому єдність людини і природи була на першому місці.
Перебуваючи у Моначинівській церковній сторожці, Сковорода посадив алею молодих дубів. І сьогодні на  подвір'ї Моначинівської школи росте дуб, посаджений мандрівним філософом. Цей велетень одержав меморіальне оформлення. Вихованці нашого закладу з цікавістю відвідали шкільний музей Григорія Сковороди, прослухали змістовну розповідь екскурсоводів, пройшли стежками народного мудреця. Кожен зміг доторкнутися до зерняти духовності, відчути свободу та незалежність природи.
         Юні краєзнавці продовжили дослідження життєвого шляху поета у селі Сковородинівка Великорогозянської сільради Золочівського району Харківської області. Саме тут, у садибі поміщиків Ковалівських завершив свій земний шлях просвітитель українських земель, перший байкар, музикант, співак, композитор, а, перед усім, народний мислитель Григорій Савич Сковорода.
         Історію не можливо повернути назад. Не можна копіювати те, що вже було. Ми повинні творчо відроджувати духовні і культурні здобутки нашого славетного народу.